Іван Петрович Котляре́вський (* 9 вересня (29 серпня за старим стилем) 1769, Полтава — † 10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838, там само) — український письменник, поет, драматург, зачинат...view moreІван Петрович Котляре́вський (* 9 вересня (29 серпня за старим стилем) 1769, Полтава — † 10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838, там само) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Біографія
Народився в Полтаві в сім'ї канцеляриста.
Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії. В 1789—1793 працював канцеляристом, у 1793—1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.
У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. В 1806—1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812, був учасником облоги Ізмаїлу. В 1808 вийшов у відставку.
З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».
У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я.Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав чин майора.
В 1817—1821 — директор Полтавського вільного театру.
В 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини». ЧленВільного товариства любителів російської словесності з 1821 року. За свідченнями декабриста Муравйова-Апостола Матвія Івановича, які він дав під час слідства у справі декабристів, член Малоросійського таємного товариства. [1]Слідчий комітет залишив це без уваги.
Котляревський сприяв викупові М.Щепкіна з кріпацтва.
У 1827—1835 — попечитель «богоугодних» закладів.
Помер і похований у Полтаві.
Цікава доля літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».
Ivan Petrovych Kotlyarevsky (Ukrainian: Іван Петрович Котляревський) (9 September [O.S. 29 August] 1769, Poltava – 10 November [O.S. 29 October] 1838, Poltava, Russian Empire, now Ukraine), was a Ukrainian writer, poet and playwright, regarded as the pioneer of modern Ukrainian literature. Kotliarevsky was a veteran of the Russo-Turkish War.
Biography
Kotlyarevsky was born in the Ukrainian city of Poltava in the family of a clerk. After studying at the Poltava Theological Seminary (1780–1789), he worked as a tutor for the gentry at rural estates, where he became familiar with Ukrainian folk life and the peasant vernacular. He served in the Imperial Russian Army between 1796 and 1808 in the Siversky Karabiner Regiment. Kotlyarevsky participated in the Russo-Turkish War (1806–1812) as a staff-captain (something of 1LT or junior CPT) during which the Russian troops laid the siege to the city of Izmail. In 1808 he retired from the Army. In 1810 he became the trustee of an institution for the education of children of impoverished nobles. In 1812, during the French invasion of Imperial Russia he organized the 5th Ukrainian Cossack Regiment in the town of Horoshyn (Khorol uyezd, Poltava Governorate) under the condition that it will be left after the war as a permanent military formation. For that he received a rank of major.[2]
He helped stage theatrical productions at the Poltava governor-general's residence and was the artistic director of the Poltava Free Theater between 1812 and 1821. In 1818 together with Vasyl Lukashevych, V.Taranovsky, and others he was the member of the Poltava Freemasonry Lodge The Love for Truth (Ukrainian: Любов до істини).[3][4] Kotlyarevsky participated in the buyout of Mikhail Shchepkin out of the serfdom. From 1827 to 1835 he directed several philanthropic agencies.[2]
Ivan Kotlyarevsky's epic-style 1798 poem Eneyida (Ukrainian: Енеїда), is considered to be the first literary work published wholly in the modern Ukrainian language. Although Ukrainian was an everyday language to millions of people in Ukraine, it was officially discouraged from literary use in the area controlled by Imperial Russia. Eneyida is a parody of Virgil's Aeneid, where Kotlyarevsky transformed the Trojan heroes into Zaporozhian Cossacks. Critics believe that it was written in the light of the destruction of Zaporizhian Host by the order of Catherine the Great.
His two plays, also living classics, Natalka Poltavka (Natalka from Poltava) and Moskal-Charivnyk (The Muscovite-Sorcerer), became the impetus for the creation of the Natalka Poltavka opera and the development of Ukrainian national theater.view less