Le rôle de la litterature française du Moyen âge

La littérature française comprend l'ensemble des œuvres écrites par des

auteurs de nationalité française ou de langue française. Son histoire commence en
ancien français au Moyen Âge et se perpétue aujourd'hui.
Le développement de la littérature française est étroitement lié à la nature
générale du développement de la France. En particulier, la période du Moyen Âge
est très longue (du VIIIe au XVe siècle) et riche. La culture française se distinguait
par le féodalisme, et plus tard par l'absolutisme des rois.
Les scientifiques ont noté trois événements principaux qui ont marqué le
Moyen Âge. Le premier est la formation des pays et des peuples européens. Le
second est le développement des villes. Et le troisième est la création d'un système
éducatif.
Aussi, la société était divisée en trois classes : le clergé, les guerriers et les
artisans\paysans.
La religion, à savoir le christianisme, a commencé à jouer un rôle décisif
dans la vie des gens à cette époque. Les prêtres étaient la seule couche instruite de
la population. A cette époque, la littérature dont la langue était le latin, qui était
conservée par le clergé catholique comme langue des offices divins depuis
l'époque de la Rome antique, acquit une importance particulière. La connaissance
de la langue latine morte - la seule langue écrite de l'époque - est devenue le signe
d'un grand savoir. Seuls les paysans pouvaient parler français.
Cependant, après la chute de l'Empire romain, le français est devenu la
langue officielle. Et par conséquent, l'art populaire commence également à se
développer. Bien qu'il existait dans la tradition orale et n'était pas écrit. Dans les
épopées folkloriques héroïques, les exploits militaires, les héros-défenseurs idéaux
étaient loués; querelles condamnées entre la noblesse familiale, désir de pouvoir,
trahison. De nombreux genres et motifs folkloriques se sont développés dans la
littérature du Haut Moyen Âge.
Au cours du Haut Moyen Âge, un intérêt considérable pour l'épopée
héroïque, qui a eu une influence particulière sur le développement de la littérature,
s'éveille. Dans les chansons héroïques et les épopées, l'histoire du peuple, la lutte
pour la foi chrétienne, les querelles interféodales ont été reflétées, l'idée de l'unité
nationale a été prêchée et l'idée d'un héros-guerrier idéal et d'un dirigeant juste était
formé.
La littérature chevaleresque couvre une grande variété de genres :
chroniques féodales, consignes de chasse, organisation de tournois, étiquette de
cour, poèmes de louange. Mais les romans chevaleresques et la poésie
chevaleresque, qui se distinguent par une richesse d'images artistiques et de
moyens expressifs, ont une valeur artistique particulière.Cependant, contrairement
au folklore, la littérature chevaleresque a un auteur. Contrairement à la littérature
urbaine terre-à-terre visant à ridiculiser les faiblesses humaines, la littérature
chevaleresque raffinée était loin de la réalité.
La littérature française est apparue progressivement, à partir du Moyen Age.
Issue de la langue romane, la langue française s’est constamment enrichie pour
devenir ce qu’on lui connait aujourd’hui.
La littérature de l’époque a permis à la langue française de mieux se
construire et de s’enrichir. Les mots avaient alors une véritable importance.

Розвиток французької літератури тісно пов'язаний із загальним

характером розвитко Франції. Зокрема, період Середньовіччя є дуже
тривалим ( з восьмого по пятнадцяте століття) і насиченим. Французька
культура відзначилася феодалізмом, а згодом королівським абсолютизмом.
Вчені відзначили три основні події, якими відзначилося Середньовіччя.
Перше, це формування європейських країн і народів. Друге, це розвиток міст.
І третє, це створення освітньої системи.
Також, суспільство поділяли на три класи : духовенство, воїни та
ремісники\ селяни.
Визначальну роль у житті тогочасних людей почала відігравати релігія,
а саме християнство. Священики були єдиним освіченим прошарком
населення. У цей час особливого значення набула література, мовою якої
була латина, збережена католицьким духівництвом як мова богослужінь з
часів Давнього Риму. Знання мертвої латинської мови — єдиною писемної
мови того часу — стало ознакою великої вченості. Французькою мовою
могли розмовляти лише селяни.
Проте, після падіння Римської імперії, французька стала офіційною
мовою. А отже, починає розвиватися й народна творчість. Хоча вона
існувала в усній традиції і не записувалась. У народних героїчних епосах
оспівували військові подвиги, ідеальних героїв-захисників; засуджували
чвари між родовою знаттю, прагнення влади, зрадництво. Чимало
фольклорних жанрів і мотивів отримали розвиток у літературі Зрілого
Середньовіччя.
У період Зрілого Середньовіччя прокидається неабиякий інтерес до
героїчного епосу, який мав особливий вплив на розвиток літератури. У
героїчних піснях та епопеях відобразилася історія народу, боротьба за
християнську віру, міжфеодальні чвари, проповідувалася ідея національної
єдності, формувалося уявлення про ідеального героя-воїна та справедливого
правителя.
Рицарська література охоплює найрізноманітніші жанри: феодальні
хроніки, настанови з полювання, проведення турнірів, придворного етикету,
хвалебні вірші. Але особливу художню цінність мають рицарські романи та
рицарська поезія, які вирізняються багатством художніх образів та
виражальних засобів.Проте, на відміну від фольклору, рицарська література
має авторство. На відміну від приземленої міської літератури, спрямованої на
висміювання людських недоліків, вишукана рицарська література була
далекою від реальної дійсності.